«Бавимося разом, або Як впоратися з дитячим непослухом»: 10 кращих думок з книги Алли Слотвинской

0
«Бавимося разом, або Як впоратися з дитячим непослухом»: 10 лучших мыслей из книги Аллы Слотвинской

Багато книг по вихованню пропонують конкретні практики для того, щоб поліпшити якість наших відносин з дітьми, зокрема, щоб звести конфлікти, пов’язані з неслухняністю, до мінімуму. Книга дитячого психотерапевта Алли Слотвинской, що вийшла нещодавно у видавництві «Видавництво Старого Лева», схоже, стане рекордсменом за кількістю цінних практичних порад.

Уявіть собі, в заключному розділі ви знайдете більше 60 ігор, які допоможуть вирішити всі «критичні моменти» з вашим малюком, а ще багато-багато реальних історій від учасників тренінгів та поради автора з приводу кращих методів взаємодії з дитиною-дошкільням в кожній окремо взятій ситуації. Основна думка автора: так, дітям потрібні кордони, але при цьому ми повинні вміти домовлятися з дітьми, використовуючи гру, фантазію і гумор. Хіба це не геніально: «Не хочеш йти вмиватися? Звичайно, я теж йти не хочу! Я хочу їхати! Поїхали на поїзді, ти будеш паравозиком, а я — вагоном!»

Мови любові

Якщо дитина часто просити щось їй подарувати чи купити, то це причина замислитися, чого ж насправді їй бракує і що в такий спосіб вона намагається замінити цим подарунком. Тобто задуматися про те, скільки часу ви проводите разом, що в останнє робили, як часто бавитеся. Можливо, насправді дитина хоче, щоб ви якось по-іншому виявили свою любов.

Спробувати йти від протилежного

У період кризи трьох років моя донька ніяк не хотіла лягати спати: очі злипаються, але сну противитися. І вона сама підказала мені: «Мамо, скажи: спати не можна». Я сказала. Вона хитро так зиркнула, лягла і заснула. І ми почали так робити, я їй кажу «Не спи», «Не одягайся» — і вона робить навпаки. Спрацьовує дух протиріччя: кажеш «не можна», значить — «буду».

Нестача чітких меж

«Буду робити те, що хочу!»- коли дитина так каже, то це означає: вона поки що не відчуває ніяких меж. Їй треба показати, що межі є: ти не можеш робити тільки те, що ти хочеш, є ще бажання інших людей. (…) Ти не можеш галасувати на кухні, коли ми вечеряємо, бо є ще батьки, які хочуть зараз спокійно поїсти. Якщо хочеш побарабанити, зроби це у своїй кімнаті. Демонструйте наслідки заборон, розповідайте, що буде, якщо дитина не прислухається до заборони. Наприклад: якщо ти будеш шуміти на кухні, мені доведеться забрати твій барабан, щоб ми змогли поїсти в тиші. Коли ми поїмо, я тобі його поверну. Якщо це можливо, давайте дитині зустрітися з природними наслідками своїх дій. Якщо сказали, що заберете барабан — забирайте.

Дослідницька діяльність

Якщо НЕ МОЖНА, то пояснюйте, що МОЖНА. Якщо м ячик не можна кидати в бік вікна, то його можна кидати в крісло або у кошик, або побавитись ним на вулиці. (…) Цукерку, яку не можна до обіду, їмо після обіду. І тоді ви просто скеруєте енергію у конструктивніше русло. Якщо дитина хоче виливати воду, а її не можна на підлогу, то запропонуйте такі досліди у ванній. (…) Намагайтеся відшукати, як саме можна зробити те, що хоче дитина.

Увага

Я сказала своїй доньці: «Тобі хочеться, щоб я з тобою весь час бавилася, альо якщо я буду робити тільки те, що ти хочеш, то в якийсь момент перестану бути щасливою. Бо тоді моє бажання ніяк не буде реалізовано. Але мені це не підходить, я теж вимагаю й ті, що хочеться робити й мені. Тому спробуємо домовитися, щоби годині вистачало й на ті, що хочеш ти, і на ті, що хочу робити я». І тоді дитина розуміє, що мама також має свої бажання.

Боротьба за владу

У суперечливій ситуації запитайте себе, наскільки важлива ваша вимога? Наприклад, вам справді важливо, щоб дитина пішла в зеленому светрику, а не в синьому? У вас може бути своє бачення, а у неї — своє. Треба чітко розуміти, коли ви турбуєтесь про дитину, а коли хочете проявити свою владу. Авторитет батьків — не в тому, щоб слухалися їх будь-якою ціною, а в тому, щоб своїми вчинками викликати в дитини повагу.

Надмірний контроль

Кому подобається, коли весь час повторюють: «Ти зробив?», «Ти поїв?», «Ти поприбирав?» Дитині, як і дорослому, хочеться, щоб їй довіряли. Станьте на місце дитини, уявіть, що ваш чоловік чи дружина так контролюють вас щодня. Які це викликатиме почуття? Що більше контролю батьки беруть у свої руки, то менше його залишається дитині, і поступово в неї зникає бажання робити те, що ми вимагаємо. Вся енергія іде на супротив. Дитина може пасивно чинити опір нашому тискові чи контролю (лінь, хвороби, саботаж, забудькуватість) або активно (вередування, обурення, істерики). До того ж, якщо дитина опирається — добре, бо це означає, що вона має сили відстоювати свою особистість, своє Я.

Особистий простір

Він повинен бути і у дорослого, і у дитини. Інакше особі буде складно зрозуміти себе, відрізнити свої бажання від чужих, розрізняти, де моє, а де чуже. (…) Якщо річ належить мені, то я і вирішую, як нею розпоряджатися. Я можу використовувати її сама, а можу подарувати або навіть викинути. Чи може дитина зробити так само зі своїми промовами — іграшками, одягом? Якщо ні, то це не її речі, а ваші. (…) Якщо дитина просити вас потримати її іграшку і нікому на майданчику не віддавати, важливо так і зробити. А якщо інші дітки запитуватимуть, відповідати: «Це іграшка Петрика, я неможу тобі її даті, запитай у нього, чи дозволить побавитися». (…) Щоб дитина відчувала простір своїм особистим, нам не можна брати її речі без дозволу, нічого не треба переставляти з місця на місце і змінювати, слід стукати перед тім, як увійдете до неї в кімнату. Тоді ми справедливо вимагатимемо такого ж ставлення до нашого особистого простору. (…)

Дитяча агресія

Мама або тато — не погані. Важливо сказати собі в момент істерики: «Дитина може так реагувати, але я від цього лихим не зграю». Памятайте — ві добра мама чи добрий тато, навіть коли в дитини істерика. (…) Дитині потрібні межі. Потрібен хтось, хто зможе її витримати і не зламатися». (…) Доки ми бачимо передвісники істерики — примхи, то віддзеркалення почуттів дитини може допомогти. Якщо істерика наростає до свого піку, тоді наші слова можуть подовжувати її тривалість. Важливо бути поруч з дитиною. Якщо вона дозволяє — обійміть її, якщо не хоче — зачекайте, коли істерика спадатиме, і тоді знову почніть віддзеркалювати почуття: «Тобі було важко, ти кричала/плакала». (…) Якщо дитина занадто «розійшлася», втримуємо її фізично: «Ти не можеш тримати себе в руках, тому тобі триматиму я». (…) Ви демонструєте їй, що ваша ціль зараз — не покарати, не вчинити їй погано, а допомогти. (…) Дуже багато залежить від того, як мама почувається, чи вона щаслива, чи задоволена собою. Це як із посудиною: коли вона наповнена, з неї можна наповнювати інші посудини. Якщо ж спустошена, порожня, то й наповнювати нічим. Якщо всередині щастя, то й можемо ділитися щастям, а якщо там смуток, гнів і невдоволення?

Ігри-помічники

Щодня дітям треба переробити безліч нудних справ (мити руки, одягатися, роздягатися, чистити зуби). Навіть нам іноді ліньки або робимо щось через «не хочу», тільки тому, що так треба. Для малюків важливість цих моментів неочевидна, і замість нудних зайняти вони нададуть перевагу цікавій грі. У таких випадках навіть мамин ігровий тон голосу здатний змінити ситуацію. Порівняйте: «Йди чистити зуби!» і «А хто швидше до зубної щітки?»

Алла Слотвинская, дитячий психотерапевт, автор і керівник проекту «Гармонійна батьківщина»

Ваша книга розрахована на дітей дошкільного віку. Які особливості у «роботі з непослухом» у молодших школярів? У підлітків? Або «після 5 вже пізно?». Що з викладеного в книзі підійде для дітей інших вікових груп?

Особливості такі, що чим старша дитина, тим більша його потреба в самостійності. А значить і менше бажання «слухатися». І тоді батькам не вимагати від нього вступати, як ми хочемо, а домовлятися. Розуміти, що він — окрема особистість, і його почуття і бажання часто не збігатися з нашими. Мудрий батько буде намагатися врахувати і свої бажання, і бажання дитини. Після 5 років не пізно, якщо батьки насправді хочуть налагодити стосунки з дитиною, зрозуміти його і зробити взаємини гармонійніше. Ігри-помогайки, викладені в книзі, можна застосовувати приблизно від 1,5 до 8 років, далі нам допоможе почуття гумору і щире бажання не наполягти на своєму, а побачити потреба дитини в його протест, непослуху або відмову слідувати нашим проханням.

Ціна книги: 90 грн.

Де придбати: starylev.com.ua

Фото: Джон Вільгельм

Поделиться:

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here

*

code